Семенівський заклад загальної середньої освіти І - ІІ ст.№5

Зелена Сіверщина – там вітри

Гудуть тисячолітним ладом Слова

Полками йдуть дружинники – бори

І пісня їх висока і соснова.

На самій півночі України серед соснових дерев загубилось маленьке містечко Семенівка, засноване в 1680 році сином гетьмана України Івана Самойловича стародубським полковником Семеном Самойловичем. Наше містечко, незважаючи на його величину протягом десятиліть було всього-на-всього волосним центром у складі Новозибківського повіту. Але тут вже жило 18500 жителів і виникла потреба в збільшенні кількості шкіл.

Наша школа виникла як початкова земська школа наприкінці ХІХ століття, у 1891 році. Розташовувалася вона проти сучасного кладовища, на вул. Пряма на його території тоді знаходилась Спасо-Преобреженська церква, яку ще називали Апостолівською (звідси і стара назва вулиці – Апостолівка). У школі вивчали читання, письмо, початкові арифметичні дії, Закон Божий. Про це свідчать спогади колишнього директора нашої школи Г.Й.Вертебної, мати якої Л.В.Кайдаш отримала початкову освіту саме в цьому навчальному закладі. Вона також згадує, що за погану поведінку учнів на уроках Закону Божого святий отець бив дітей ременем.

Відвідували школу учні, які проживали на території парафії Спасо-Преобреженської церкви, тобто на Апостолівці і прилеглих до неї вулицях.

Одним із перших вчителів нашої школи була донька заможного жителя Семенівки Т.Гребенніка, Єлізавета Тарасівна Гребеннік. Після встановлення радянської влади школа набуває статусу 4 класного початкового навчального закладу, директором якого стає Григорій Якович Проліско. У 1920 році у приміщенні школи відбувалися установчі збори першого колгоспу Семенівки «Комінтерн».

На початку 30-х років до будівель школи проти церкви додалося ще одне приміщення. Це був будинок заможного селянина, торгівця Марковича, на розі вулиці Апостолівка (біля початку вул. Прохоровщина).

Наприкінці 20-х років Семенівка була поділена на 6 регіонів. До шостого відносилася більша частина сучасної вулиці Пряма з провулками у відкритій тут хаті-читальні (колишній будинок єврея-торгівця Брука) проводилася культурно-виховна робота серед населення з приводу колективізації. Часто молодь ходила по хатах і вела пропаганду проти паління і вживання спиртного. Тут же працювали два драматичні гуртка для дорослих та дітей. Головним організатором всієї роботи був Василь Вертебний, але на почутку 30-х років він переселяється в іншу область. Після нього найбільше вирізнялася Даша Одноорко, випускниця нашої школи, в 1931 році закінчила семирічку школи ім. Леніна. Під час Великої Вітчизняної війни вона була активною партизанкою на Сумщині. У 1943 році вона була схоплена фашистами , але нічого їм не сказала. На початку 30-х років у школі був створений перший партизанський загін, організатором якого була Е.Н.Естріна.

1934 рік. Починаючи з цього року наша школа стає семирічкою, збільшується до 200 кількість учнів, а також вчителів. Декілька класів розмістилися в колишньому будинку єврея – торгівця Брука. Директорами школи в 30-ті роки були Г.О.Лявданський, Г.К.Мазепа, І. Валюшкевич, вчителями – Хурсенко, В.І. Стефановський, Л.Ю.Цибулько, Е.І.Гейтнер, О.І.Волков, Н.Е.Естріна та інші.

Під час сталінський репресій 1937-38 років «ворогами народу» були оголошені і розстріляні Г.Я.Проліско, В.І.Стефановський, Г.О.Лявданський (посмертно реабілітовані 1956 р.)

Наприкінці 30-х років у нашій школі діяв прекрасний оркестр струнних інструментів, в якому приймали участь директор школи В.І.Валюшкевич, вчитель Л.Ю.Єрмоленко та інші, а також учні.

Велика Вітчизняна війна стала переломним моментом в історії нашої школи. З фронтів не повернулися вчителі П.І.Кекух, В.І.Валюшкевич, Г.К.Мазепа, загинули майже всі хлопці – випускники школи кінця 30-х років. Знищено було і основне приміщення школи. У вересні 1943 року фашисти, відступаючи, спалили і приміщення земської школи (як і церкву, що була поряд), і будинок Е.М.Шаповала. На вулиці дивом залишилося кілька будинків, серед яких і будинок Брука. З цим будинком і пов’язана подальша історія нашої школи, яка після окупації знову стає початковою. Крім цього приміщення одного класу школи розміщувалось по вулиці Новоселиця (зараз колишній будинок їдальні ТОВ «Імпульс»). Директором у перші повоєнні роки призначається Г.И.Кайдаш, жителька вулиці Комінтерну, яка закінчила нашу школу на початку 30-х років. У 1940 році вона закінчила навчання у Новозибківському учительському інституті. Під час війни працювала на Поволжі. Після звільнення рідного міста повернулася додому. В цей час вчителем стає О.И. Вертебний, офіцер-фронтовик.

Як згадує колишня учениця, а потім і вчителька початкових класів школи №5 Р.І.Баранова, навчатися було важко. Вона відпрацювала в рідній школі тридцять років. Не вистачало парт, сиділо по чотири учні на одній лаві за саморобним столом, замість електрики використовували керосинові лампи. Недостатньо було й підручників та зошитів, але школярі із задоволенням ходили до школи.

У 1949 році вона знову стає семирічкою, а з 1959 року у відповідності до Закону про подальший розвиток народної освіти наша школа реорганізована у восьмирічну школу ім. Комінтерну. У 1958 по 1971 рр. директором школи стає Вертебний. З 1959-1960 рр. реорганізована у восьмирічну школу ім. Комінтерну. На початку 60-х років до школи добудовані 2 класи і вчительська, а на початку 90-х, ще добудували два класи. У 70-80 рр. на базі нашої школи працювало також відділення вечірньої школи. З 1990 р. школа стає дев’ятирічкою і називається НСШ №5. У ці роки школу очолювали Н.Неруш, В.Г.Мирошник, А.С.Качанова, О.І.Жорова.

2 вересня 1996 року наша школа знову змінила своє розташування . У цей день учнів, вчителів, батьків ласкаво зустріла нова школа, прекрасна 3-поверхова споруда, символічний ключ від якої було вручено директору школи Ользі Іванівні Жоговій.

В нашій школі в різні часи навчалися кавалер двох орденів Червоного Прапора полковник І.Ф.Дунайський, вчений-конструктор військової техніки, учасник Великої Вітчизняної війни Г.С.Чекан, який мешкав у місті Сергієв Посад, що у Росії, О.Е.Порва. Серед наших випускників є лікарі (Є.В.Куроліс), і музиканти (О.П.Булка), і офіцери збройних сил України (Р.Малоїд), і художник (О.Велігура). Особливо важливо, що багато випускників нашої школи стали вчителями, які викладали в рідному навчальному закладі. Це, зокрема, Г.И.Вертебна, В.Г.Мирошник, Р.І.Баранова, Л.І.Гулак та ін.

Через ЗОШ №5 за більш ніж столітню її історію пройшли тисячі учнів, які отримали тут фундамент подальшого життя, міцні знання, розуміння й дружню підтримку. Ці всі якості педагогічний колектив вкладає і в нинішніх учнів школи. Станом на 25 травня 2012 року у школі отримують знання 85 учнів, а навчають їх і підтримують 15 учителів, з який директор школи Деденко О.В., заступник директора з навчальної частини Железняк Л.М.

Історія продовжується...